Cпецпроекти

Історії трудолюбів. Іван Пуховий, 52 роки працює на кафедрі промислової теплоенергетики в НТУУ «КПІ»


Світ змінюється. Раніше ми терпіли, зціпивши зуби, працюючи на ненависній роботі 5–6 років. Інакше на наступній співбесіді виникало питання: а чому це ви такий непостійний? Сьогодні 2-3 роки — це максимум, на який може розраховувати роботодавець. Ми вільно міняємо сфери, компанії, професії. Зараз це вже не екзотика. Винятком стають якраз ті, хто присвячує одній справі десятки років, не втрачаючи при цьому інтерес і бажання розвиватися далі.

Разом з БФ «Жизнелюб» ми запускаємо спільний проєкт — «Історії трудолюбів», у межах якого розповімо історії 4-х героїв — 4 професіоналів-життєлюбів. Якщо скласти їхній загальний робочий стаж, вийде 150 років у покликанні. Музейна справа, архітектура, викладання та сфера обслуговування — кожен йде своїм шляхом. Але цілі схожі: жити повним життям і приносити користь, незважаючи на вік, кризи і втому.

Сьогодні наш герой – Пуховий Іван Іванович, 76 років. 52 роки – в професії. Іван Іванович – доктор технічних наук, професор НТУУ «КПІ».

 

У 74 роки Іван Іванович почав самостійно вивчати англійську мову. У квітні 2019 р. в Празі на конкурсі енергетичних проєктів Східної Європи він мав доповідь англійською мовою про власний стартап.

Подорожі дуже надихають у будь-якому віці. Тому Іван Іванович був у 12-ти країнах Європи, 3-х країнах Азії і 2-х Африки. Зараз мріє полетіти до Англії. Активний користувач Фейсбуку. Дуже любить працювати на землі. На отриманій від інституту ділянці побудував триповерховий будинок. Щороку з вирощеного винограду  виробляє 30–40 літрів вина. 

                                                                                              ******

Хто ви за освітою?

 За фахом я інженер-промтеплоенергетик. В 60-ті роки в інститут вступали, переважно маючи дворічний стаж роботи. Ті, що не мали такого стажу, вдень працювали, а ввечері вчилися. Я мав дворічний стаж у ПівденЕнергоМонтаж і вступив у Київський політехнічний інститут на спеціальність «Промислова теплоенергетика».

Який стаж маєте на теперішній роботі? Одразу знайшли себе в професії чи шукали себе?

На нинішньому місці роботи працюю вже 52 роки, з 1967-го. Жодних сумнівів я не мав. Вважаю, що вибрав професію правильно. А ще мені пощастило: я вступав на спеціальність «Теплові електричні станції», а мене взяли на «Промислову теплоенергетику», закінчив КПІ, отримавши диплом з відзнакою, і залишився працювати на профільній катедрі.

У 1974 році я захистив кандидатську, в 2009 році – докторську дисертацію, досліджував використання енергії Сонця і довкілля. А в 2013 році отримав вчене звання професора і зараз працюю на посаді професора катедри теоретичної і промислової теплотехніки. Викладаю дисципліни, пов’язані з використанням відновлювальних джерел енергії.

Чи вважаєте свою роботу покликанням?

Я люблю свою роботу, вона мені до душі, і на роботу йду із задоволенням. З дитинства я любив техніку і технічні дисципліни. Коли був маленьким, робив вітрячки та гідравлічні турбінки.

Що ви вважаєте найважчим у вашій роботі?

Складність роботи полягає в контакті зі студентами, яких я повинен зацікавити, щоб вони слухали мене уважно. Тому, окрім викладання дисципліни, я практикую культурну програму. Щороку власними силами студенти на останній лекції організовують концерт, з піснями та танцями, в якому я також беру посильну участь. Серед молоді я відчуваю себе молодим.

Що саме у вашій роботі приносить вам найбільше задоволення? Чим ви пишаєтесь? 

Крім викладання дисциплін, я веду наукову діяльність. Ця робота дає найбільше задоволення і гордість, адже це дає усвідомлення, що я щось зробив вперше. 

У мене понад 100 винаходів та 200 наукових праць. З 1983 я 3 роки працював професором Мадагаскарського університету. Французькою мовою читав лекції з технічної термодинаміки та теплових електричних станцій. Паралельно досліджував розроблений сонячний високотемпературний колектор, який дозволяв готувати їжу тільки завдяки енергії сонця. У цей же час я підготував два навчальні посібники з дисципліни «Технічна термодинаміка» французькою мовою.

На жаль, у нашій країні ніхто з промисловців не цікавиться впровадженням винаходів та наукових розробок у себе на підприємствах. Багаточисленні контакти з фармацевтичними підприємствами, з молокозаводами, компресорними станціями, атомними електростанціями не привели до втілення наших ідей у життя.

Чи не хотілося колись вам змінити професію?

Жодна інша професія мене не цікавила і не цікавить. Зараз я впроваджую наукові розробки в життя спільно з моїм колегою з Інституту автоматики.

Крім основної роботи в університеті, люблю працювати в саду. Я отримую задоволення від фізичної роботи і свіжого повітря.

                                                                                         ******

Не всім пощастило так, як герою цього матеріалу. Погодьтеся, не завжди твоя професія — покликання. А іноді усвідомлення себе і бажання змінитися професійно приходить далеко не в юному віці. Для цього БФ «Життєлюб» організували проєкт «Трудолюб», який допомагає в працевлаштуванні людям 50+. Ніхто не стане заперечувати, що люди в «золотому» віці повинні мати гідну й улюблену роботу, а також рівні з іншими права під час працевлаштування.

Тому якщо вам 50+, ви шукаєте роботу й стикаєтеся з дискримінацією за віком, надішліть своє резюме на пошту ia.trudolub@gmail.com з темою «Я — трудолюб».

Компанії, які хотіли б приєднатися до фонду «Життєлюб» і долучитися до великих соціальних змін, теж можуть писати на пошту ia.trudolub@gmail.com з темою листа «Вакансія для трудолюба».

Фото – Олександра Зборовська

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Онлайн-выставка. Фотограф Данил Привет

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: