Cпецпроекти

Як українські артисти вплинули на те, ким ми стали


Як говорив американський есеїст, поет і філософ, один з найвидатніших мислителів і письменників США Ральф Волдо Емерсон: Музика показує людині те величчя, що є в її душі. Але окрім розважальної грані цього прекрасного виду мистецтва не можна забувати і за виховальну функцію. Ще Аристотель говорив: музика здатна впливати на етичну сторону душі; і якщо вона володіє такими властивостями, то, очевидно, вона повинна бути включена в число предметів виховання молоді.

Ми не знайшли достатньо причин перечити великому античному мислителю і подумали — а якими людьми ми були б, якщо уважніше дослуховувались до українських музикантів? І зібрали декілька прикладів, в яких українські артисти ділились істинною мудрістю.

Скрябін — Пусти мене

Відповів мені мудрий Бог
Вічним небом і золотом зірок:
Ти не спіши, слухай, тільки не спіши,
Піднятися до мене встигнеш ти завжди.
Поки ти ще серед людей –
Навчися цінувати кожен новий день,
Навчи людей любити цей світ
Та не тільки себе,
Навчи людей радіти завжди,
Коли сонце встає

У своєму попередньому культурологічному дослідженні «Океан Ельзи» чи «Скрябін»: хто головна група незалежної України» ми писали, що Кузьма завжди був своїм хлопцем, завжди знаходив потрібні слова і, як любили говорити у дворі, «не понтується, не кіпішує, чоткий пацанчик». Він не хапав з неба зірок і підкуповував своєю справжньою щирістю, відмінним почуттям гумору і простотою. Якщо на Вакарчука ми б хотіли бути схожими, то Кузьма і є ми.

Саме тому до його слів ми готові прислухатися, відкинувши свій юнацький максималізм, забувши про правило «ми самі краще знаємо». Кузьма був з тих людей, чию пораду не просиш, але дуже до неї дослухаєшся. Стріткрідабіліті лише грало йому на руку і за великим рахунком його слова не треба було перевіряти на правдивість чи щось таке. Хіба що, окрім його політичних гастролів з «Партією Регіонів».

Андрій спочатку показав нам, як бути панком, а потім, як заспокоїтись. Дивно, але у діаметрально-протилежних іпостасіях він був однаково гармонічним. Дивним чином, але він і правдиво танцював у маршрутці, яка повна як собача будка, так і сумував на стільчику співаючи «Пусти мене». Це ні в якому разі не «вікове», оскільки Кузьма, що у молодості вже вдавався до філософії, вирішивши, що нікому то не треба. Що і в 45 спритно витанцьовував в іронічному відео про «Порш Панамера».

SMS — Тело

Я прошу тебя, обними скорей
Безразличием не наказывай
Гибнет тело моё, без любви твоей
И не слушает голос разума

То, что придумано для двоих
Нам отменить нельзя
Я умираю без рук твоих
Не отпускай меня

Раніше ми вже писали, чому відсутність сексуальної освіти в Україні — велика проблема. «У підручниках трапляються розділи про ВІЛ. І там пропонують утримуватися від сексу, не пояснюють, як себе захистити тощо. Про просвітництво навіть не йдеться. А підручники ці з року в рік пишуть майже одні й ті самі автори-монополісти при МОН. Друга проблема: у МОН дуже мало людей, які дійсно хочуть зробити «круту» освіту для дітей. Вони бояться батьків, часто самі мають консервативні погляди», — розповідала в інтерв’ю bit.ua голова правління Teenergizer, ВІЛ-активістка Яна Панфілова.

Зрозуміло, що неймовірно сексуальні гурти нашого дитинства не розкажуть про контрацепцію чи хвороби, які передаються статевим шляхом. Але вони мов ті каталізатори прискорювали зміну суспільної думки і «виведення сексу з тіні». Адже, коли прямо з екранів музичних телеканалів дівчата з SMS, XS, Queens чи ВІА ГРА дарували нам свою пристрасть та ділились мистецтвом спокуси, дорослі не могли цього не помічати і не думати, що секс це щось далеко і дізнаємось ми про нього лише після 21-го року.

Нині таких пісень і кліпів стало менше. Ми сподіваємось українські звабливі гьорлс-бенди зробили свою справу і про секс нарешті заговорили.

Ірина Федишин — Батьки мої

Серце, що біль відчуває, що завжди научає мене,
Серце, яке зігріває, що за руку в світі веде.
Ви найбільше, що маю в цьому житті.
Я люблю Вас, батьки, рідні мої!

Здається, тут все зрозуміло. Якщо б не батьки — ми б не могли читати такий прекрасний сайт, як bit.ua. Вони нас навчили кохати, жити, радіти та досягати всього в житті. Наші батьки дуже старалися дати нам все, чого не отримали в дитинстві самі. Але їм теж не вистачало знань / досвіду, і тому не до всіх їхніх порад варто прислухатися.

Саме тому ми раніше збирали 7 токсичних установок, які прищепили нам батьки, і розповідали, як з цими установками жити (спойлер – краще позбавлятися).

На щастя, у піснях Ірини Федишин ніякої токсичності немає і вона нагадує, що є люди яким ми можемо і забути передзвонити, але вони всеодно нас люблять. І ми їх любимо настільки, що тримаємо вайбер на телефоні лише заради них.

ТІК — Не цілуй

Не цілуй, не цілуй, не цілуй, коли не любиш,
Ти ж на ранок все забудеш, ти усе забудеш.
Не кохай, не кохай, як не віриш у кохання,

Інтимна лірика — життєдайне поле для творчості українських митців впродовж багатьох століть. Франко, Ліна Костенко, Віктор Бронюк — ці майстри сторітелінгу за допомогою мистецтва вчать нас любові, взаємності, доброті та чесності.

Так і вищенаведені рядки з малих літ пояснювали нам основи міжособистісних відносин просто і зрозуміло. Замість «ну ви ж самі розумієте» чи «виростите — зрозумієте», поет говорить з нами на рівних і пояснює життєву мудрість на звичайних прикладах. Його слова не треба декодити, він не насичує її згадками творами пізнього Ренессансу, щоб задовольнити пихатих культурологів й вискочити в нішу елітної музики.

Навпаки, така музика лиш підтверджує усталене правило — все геніальне – просто. Кожен, хто її почує відразу набереться розуму, неначе прожив на 50 років більше і буде більш чутливо ставитись до переживаннях інших.

Фантом 2 — Я досягну

Крізь звалища лиць, крізь регіт зіниць,
Крізь марево сну я досягну.
Розп’яту мораль, обмежену даль,
Усе, що збагну, я досягну.

Ми не знаємо чи твердження, що людина використовує лиш 10% своїх можливостей правда чи міф. Але ми впевнені, що кожен з нас може більше. Ми гарні, розумні і сповнені енергією. Втім, коли енергії не вистачає, коли ми виснажені падаємо на своєму шляху не варто забувати, що нас вчили боротися.

Наприклад, гурт «Фантом 2» показує, що наполегливість, цілеспрямованість виправдовується успіхом. Нині покійний вокаліст гурту Роман Матіяш, довів власним прикладом, як важливо вірити у себе і йти до своєї мети. Він був учасником відомого гурту «Турбо-Техно-Саунд», однак через сварки з лідером колективу він створює свій «Фантом 2». І за рік випереджає свій колишній гурт у популярності, продає мільйон касет, а його хіт «Двоє» потрапляє до топ-5 «Території А» за підсумками року.

Так, Роман міг опустити руки й піти на повідку у подій. Але він зібрав свою волю у кулак і подарував нам легендарні євроденсові хіти, а сам собі довів на що здатен. У житті немає жодної події, яка може вибити тебе з колії. Завжди можна підтнятися і досягти своєї цілі.

Вова Зі Львова — До дупи

Курка, якшо ти вбиваєш (ніт!)
Мій потенціал, моі мрії (ніт!)
То в пеклі горітимеш ше за життя

Вову ми знаємо вже років 15. 14, якщо бути точними, оскільки саме в 2005-ому він став телеведучим і почав читати реп по телебаченню. За цей час ми звикли до його посмішки і байдикуватого образу, що можемо сміливо довіряти його порадам. У нас немає перестороги, це не фрешмен, який вчора опинився у нашому плеєрі і почав вчити, як жити, за кого голосувати і що їсти.

Володимир Ігорович наголошує, що кожна людина — тонка, чутлива натура. І громити чиїсь мрії, ображати, вдаватися до різного виду шеймінгів можуть лише безпросвітні дурні, які не бояться опинитись у пеклі. Такі настанови покликані зменшити токсичність соціуму і зробити життя кожного кращим. Стався до людей так, як хочеш, щоб ставились до тебе, будь добрішим, а якщо комусь такі істини незрозумілі — посилай їх до дупи. Саме такою квінтесенцією можна підрезюмувати мудрість музиканта, яку він висловив у своїй композиції «До дупи».

Віктор Павлік — Диво

Це чудова і добра пора,
Ми дорослі, а як дітвора,
Хмара в небі і та проплива,
Залишаючи в серці дива

Віктор Франкович Павлік вчергове наголошує, що єдиний вірний помічник й порадник — власне серце. Варто дослухатися до свого внутрішнього стану та не йти проти своїх же бажань. Хочете закохатися, як дитина — закохуйтесь, в чому проблема?

Також співак нагадує, що кохання може дарувати крила, робити нас кращими людьми і рятувати світ. Тому було б нерозумно тікати від нього, ховатися за сімома замками чи навіть насміхатися з бажання інших бути коханими. Зрозуміло, що кожен з нас цілий, нікому не треба половинка, але ви відчували тепло у животі, коли цілуєте коханих?

ВВ — Понеділок

А понеділок – день величний,
Прозорі, сильні почуття.
Витають сили потойбічні,
Долають смуток, маяття,
У понеділок надихаюсь я!

Якщо б нашим вихователем був ще й Олег Скрипка ми б з дитинства усвідомили свою внутрішню силу. Завдяки йому ми б ще тоді навчились не те, щоб моделювати майбутнє, але підлаштовувати умови під себе, а не самим підлаштовуватись. Наше життя дійсно було б у наших руках.

У вищезгаданій композиції Олег бере стереотип про тяжкий понеділок і розносить його вщент своєю силою. Олегу всеодно, який зараз день — він може працювати і в суботу, але що важливіше — він не боїться понеділків. Чого їх боятися? Це такий же день, як середа чи вівторок. Олегу Юрійовичу начхати, що для нього підготував понеділок. Він сам бере і формує власну повістку дня. Він здатен помічати те, чого не бачить більшість, має суперсилу заряджатись енергією від понеділку. Хочеться бути таким же, наслідувати його приклад.

Марія Бурмака — Ой ти, коте Марку

Геть побив горнятко,
Сполохав курчатко.
Вкрав у бабці кусень сала
Ще й кричиш що мало!

Ми чекаємо кращої погоди, більших знижок і слушної нагоди. Але ж життя проходить. І Марія Бурмака нагадує нам, що жити треба прямо зараз. Не треба щось відкладати, краще зробити зараз. Так ми й встигнемо зробити більше, тому шанси на успіх ще вищі.

У нас більше можливостей, аніж нам здається. Головне, позбавитись необґрунтованого страху. І запам’ятати, що не варто навіть думати про невдачу до того, як ви щось спробуєте.

Степан Гіга — Пробач

Гірке це слово, як полин,
Мені пробач.
Не зупинити часу плин,
Мені пробач.
Я помудрішаю колись,
Всміхнись, не плач.

Великий маестро Елтон Джон, більш як 40 років тому написав один з найправдивіших своїх хітів, нагадаючи нам, що «sorry seems to be the hardest word».  На цьому наполягає й інший великий мислитель й діяч світової культури Степан Гіга. Вічно закоханий та відданий на всі 100% улюбленим справам і людям, він відкриває дверцята до власної душі. Й пояснює, що яким би ідеальним коханцем він не здавався, навіть він неідеальний.

Ділячись власними переживаннями він наголошує, як важливо стати сильнішим себе і нарешті попросити пробачення, навіть якщо це здається неможливим. Він себе катує на наших очах, приносить себе в жертву заради служіння людям, щоб ми побачили, що немає нікого сильніше того, хто може попросити пробачення. Ще Махатма Ганді говорив, що «слабкі ніколи не прощають; прощення – привілей сильних». Степан Гіга ж інтерпретує цю мудрість зрозумілою мовою, проявляючи її у знайомих нам життєвих ситуаціях.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Як фонова музика впливає на продуктивність

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: