Cпецпроекти

Письменниця Оля Котрус запустила проєкт Daily Sexism – історії жінок, які зіткнулися із сексизмом


Вчора розпочалася кампанія «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства», під час якої відбуваються заходи та запускаються проєкти, присвячені проблемі насильства над жінками. З 25 листопада по 10 грудня всі небайдужі можуть долучитися до кампанії чи привернути до неї увагу.

Однією з причин психологічного та фізичного насильства над жінками, а відповідно й сексизму часто є різні гендерні стереотипи, прищеплені нам з дитинства. Сексизм, тобто упередження та дискримінація за гендером, досі є частиною нашого українського повсякдення. Для того щоб боротися із сексизмом на щоденній основі, письменниця і блогерка Оля Котрус запустила проєкт Daily Sexism, у межах якого збирає історії жінок, які зіткнулися із сексизмом. Мета проєкту – показати на прикладі історій, що проблема існує і вона масштабна.

«У травні 2018 я подивилася на YouTube ролик, який дуже зачепив мене. Здається, це був черговий TED-talk зі статистикою насильства щодо жінок. Захотілося тієї ж миті щось зробити. І я придумала домен daily-sexism.com – він просто виник у мене в голові як неонова вивіска, і я відразу його купила. Подумала – нехай лежить, в один прекрасний день я знайду йому застосування. І знайшла», – йдеться в інстаграм-дописі Олі Котрус.

Вже у березні Оля створила анонімний опитувальник у гугл-доках, де протягом трьох днів жінки могли поділитися своїм досвідом зіткнення із сексизмом. «Вже тоді я знала, що перенесу це все на сайт daily-sexism.com. Але спершу мені хотілося перевірити, який відгук ця ідея отримає серед моєї аудиторії. За три дні 208 жінок поділилися своєю історією», – зазначила Оля.

Катя, Київ: «Как-то познакомилась с парой «психологов-тренеров». После разговора про феминизм, мужчина сказал: вот выбери, ты хочешь быть феминисткой или любимой? То есть в голове у этих псевдо психологов даже нет варианта, что я могу быть любимой, имея при этом права».

Лариса, 24, Київ: «Моя папа ругал меня в детстве за редкие 8-9-ки, мол, как же так. А потом я случайно увидела его табель, отказывается, у него вообще одни 2-3, как вообще школу окончил! Спросила как так, а он сказал «Я же мальчик, мне можно». Ну а вообще слова «ты же девочка» я слышала в семье, наверное, чаще чем свое имя».
Анжела, 22 года, город Киев, офис-менеджер:« 1. Транспорт. Вечером когда возращалась домой, заходя в переполненное метро, я почувствовала руку на попе. Сначала я подумала, что кто-то случайно коснулся ведь людей немеренно, но когда обернулась заметила улыбающегося мужчину лет 45. Противно!!! 2. Наулице. Стабильно 1-2 в неделю я слышу разные «ксс-ссс», стараюсь не реагировать на такое, а иногда страшно что-то ответить ведь там огромные амбалы… 3. С поиском работы нереально трудно, все спрашивают есть ли у меня молодой человек, сколько мы вместе и когда планируем свадьбу».
КОЖНА ІСТОРІЯ МАЄ ЗНАЧЕННЯ

Якщо вам є чим поділитися, коли і за яких обставин ви відчували подібне «особливе» ставлення до себе, поділіться нею (анонімно), навіть якщо це здається вам дрібницею.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: