Cпецпроекти

Чому в СРСР не було сексу і скільки сексу зараз в Україні?


Із словосполученям «секс у СРСР» більшість людей має одну асоціацію – вирвану з контексту і перероблену фразу «У СРСР сексу не було». Про вирваність із контексту, до речі, пам’ятає багато людей, а от про сутність цього контексту – ні. Спойлер: секс у СРСР був, але про нього мало говорили та писали.

Ми віримо в те, що наші бабусі, дідусі та батьки мали певні знання про секс (наша поява – тому підтвердження), проте секс-просвіта та розмови з дітьми/підлітками на інтимні теми не мали великої популярності. Розбираємося, як так вийшло, що було із сексом в СРСР і що з ним зараз у незалежній Україні.

СРСР та секс

Фраза «сексу в нас немає» пролунала в 1986 році під час одного з перших радянсько-американських телемостів. Його організовували ведучі Володимир Познер і Філ Донахью. Під час телемосту одна з американських участниць спитала, чи є в СРСР реклама, пов’язана із сексом. Вона зазначила, що в американські телерекламі навколо сексу все і крутиться.

На питання відповіла адміністраторка готелю «Ленінград» і представниця громадської організації «Комітет радянських жінок» Людмила Іванова. Вона бадьоро і водночас серйозно відповіла:

Ну, секса у нас нет, и мы категорически против этого!

Телестудія вибухнула сміхом та оплесками. Одна з учасниць додала, що секс у СРСР все ж є, а от подібної реклами немає. 

Сама Іванова зазначала, що через оплески та сміх завершення її фрази не почули. Жінка сказала: «У нас есть любовь», проте ця репліка залишилася непоміченою. А от фраза про відсутність сексу в СРСР стала меметичною і досі використовується як насмішка над пуританством радянської культури.

Насправді в СРСР був не лише секс, а і секс-просвіта. Не найкращої якості й не така поширена, як хотілося б, проте була. Та й інші фізіологічні явища теж озвучувалися та пояснювалися. У двадцяті та тридцяті у партійних виданнях можна було знайти інформацію про менструацію – не найдетальніші подробиці, проте дівчата принаймні могли зрозуміти, що відбувається з їхнім тілом і за потреби звернутися до лікаря. У дослідженні «Soviet Women Workers and Menstruation: A Research Note on Labour Protection in the 1920s and 1930s» зазначається, що жінки, які працювали на заводах, могли взяти менструальну відпустку – кілька оплачуваних днів на місяць. На жаль, зручних гігієнічних засобів для менструацій – прокладок чи тампонів – радянські жінки не мали і користувалися ватою та марлею чи ганчірками, кип’ятили їх і використовували наново.

У тих же партійних виданнях – наприклад, «Робітниці» – публікувалася інформація про жіночі статеві органи та статеве життя жінки. Причому досить прогресивна: нерідко йшлося про те, що бажання сексу – це природно і цілком нормально, і нічого брудного в цьому немає. Про чоловічу фізіологію теж не забували: хтось мав розказати чоловікам, що полюція є нормою, а не відхиленням.

Щоправда, не вся інформація в статтях на цю тему мала науковий характер, як-от:

«Пр. Мюллер вважає, що чим раніше в дівчини починається менструація, тим повільніше розвивається її нервове й душевне життя і тим менше дівчина має шансів на розвиток інтелекту в майбутньому. Також, на думку професора, пізній початок менструації дає жінці більше часу для розумового розвитку».

Також у таких статтях наголошували на ідеї моногамії як єдиної «правильної» форми стосунків, яка «яка більше відповідає інтересам раси і суспільства».

У післявоєнний період – сорокові та п’ятдесяті – тема репродуктивного здоров’я жінки почала частіше підніматися у різних виданнях, і не лише радянських. Мільйони людей загинули під час Другої світової, тож держави потребували підвищення рівня народжуваності. Жінок заохочували народжувати. У відповідних статтях наголошували, що дискомфорт в інтимній зоні, виділення незвичного кольору, консистенції чи з неприємним запахом, нерегулярний цикл – це привід терміново звернутися до лікаря.

Аборти в СРСР не були заборонені – навпаки, держава стала першою у світі, де їх легалізували. Проте частіше жінки вдавалися до абортів потайки: переривання вагітності у суспільстві засуджувалося. До того ж, з 1930-х аборти заборонили (виняток – за медичними показниками), і кількість нелегальних переривань вагітності збільшилася. У 1950-ті в державі знову змінили законодавство щодо абортів, зрозумівши, що заборона не матиме позитивних наслідків. У 1960-х кількість переривань вагітності в СРСР на рік могла досягати 6 мільйонів.

Гормональна контрацепція у другій половині ХХ століття набирала популярності у світі, а от у СРСР у цей же час МОЗ наголошувало на шкідливості гормональних пігулок. Презервативи у Союзі також не заборонялися, проте пари нерідко намагалися запобігти вагітності за допомогою перерваного статевого акту. Судячи з кількості абортів, згаданої вище, метод не давав бажаних результатів.

У СРСР тема сексу не була повністю табуйованою: про нього говорили та писали. Проте секс-просвіта залишалася на низькому рівні, а сам секс здебільшого все ж вважався лише способом продовжити рід. Держава контролювала інтимне життя своїх громадян і пильно стежила за інформацією, яка подавалася у ЗМІ. Нативна пропаганда сексу потрібна була для збільшення народжуваності, при цьому секс продовжував залишатися лише засобом досягнення мети, а не задоволенням.

Секс в Україні зараз

В Україні з секс-просвітою також є проблеми, проте зараз ситуація значно краща, ніж у СРСР. Інформацію про секс можна знайти в будь-якому журналі для підлітків; в інтернеті є безліч якісних матеріалів; контрацепція, в тому числі екстрена, вільно продається та допомагає мільйонам пар запобігти небажаної вагітності. Аборти можна робити в державних та приватних лікарнях, щоправда, все одно є ризик зіштовхнутися з лікарем/-кою, який/-ка всіма силами відмовлятиме.

Звісно, залишаються стереотипи щодо сексу, і не останню роль в їхньому розповсюдженні зіграло старше покоління. Необізнаність, небажання говорити про це з дітьми, приховування фактів про фізіологію людини, наголошення на тому, що статеві стосунки – це щось «брудне», – все це не сприяло нормальному сприйняттю сексу. Зараз тема сексу стає все менше табуйованою, проте до повного прийняття статевих стосунків як звичайного явища в житті будь-якої людини нам, на жаль, ще далеко.

Трохи фактів:

  • Українські підлітки починають займатися сексом приблизно в 14-15 років.
  • Більшість опитаних підлітків розповіла, що обирають як засіб контрацепції презервативи. При цьому кожен третій підліток під час першого статевого акту не користувався презервативом.
  • Лише 12% підлітків знають про шляхи передачі ВІЛ.
  • У 2018 році в Україні було зроблено понад 40 тисяч абортів.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Вгадай фільм за кадром

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: