Cпецпроекти

Я можу все і навіть більше: 7 книжок про сильних жінок


Говорячи про фізичну силу як рушійну, люди забувають про важливість сили внутрішньої. Саме вона дає можливість боротися з обставинами, долати всі труднощі та ставати щасливою всупереч усьому.

Нерідко обділені фізичною силою, жінки демонструють потужну внутрішню. Про сильних жінок і піде мова: зібрали 7 книжок, які доводять, – дівчата справді можуть усе. І навіть більше.

Стівен Кінг «Роза Марена»

Чи можна залишатися сміливою та зберігати самовладання, якщо чоловік б’є тебе протягом 9 років подружнього життя? Якщо через нього сталося декілька викиднів? До кого можна звернутися, якщо чоловік працює в поліції? І чи варто пробувати втекти?

Одного разу Роза вчергове побачила краплю власної крові на постільній білизні. Саме в цей момент вона зрозуміла: якщо не піде від божевільного чоловіка, він її просто вб’є. І Роза – жінка, яка стільки років терпіла знущання та побої, – втекла. Вона поїхала до незнайомого міста та потрапила до притулку «Доньки й сестри», де багато жінок знайшли порятунок від сімейного насильства. Проте чоловік Рози не збирається миритися зі зникненням своєї слухняної та мовчазної жертви, яка й до того ж його кредитку вкрала. Тому він влаштовує полювання.

Написана в 1995 році, книга Кінга лишається надважливою для розуміння проблеми домашнього насильства. Жінки залишаються з чоловіками, які принижують та б’ють їх, бо бояться звернутися за допомогою, бояться осуду суспільства, бояться, що залишаться нікому не потрібними. Їм потрібна допомога і підтримка, центри, де можна пожити принаймні перший час після втечі. І, звісно ж, потрібні приклади жінок, які змогли піти від тиранів і стали щасливими.

Керрі Фішер «Щоденники принцеси Леї»

Одна з найкасовіших франшиз «Зоряні війни» не була б «Зоряними війнами» без хороброї та гострої на язик принцеси Леї. Керрі Фішер до кінця життя лишалася принцесою і досі нею є в серцях люблячих фанатів.

Акторка була ще й письменницею. Одна з найвідоміших її книг – автобіографія «Щоденники принцеси Леї» – присвячена зніманням трилогії Джорджа Лукаса. При цьому Фішер розкривається перед читачами і читачками на повну, відверто розказуючи про власні почуття, переживання і думки, які прийнято вважати соромними. Це історія красивої, розумної дівчини з чудовим почуттям гумору, яка залишалася в тіні відомої матері, акторки Деббі Рейнольдс,  була по вуха закохана в набагато старшого за неї та одруженого Харрісона Форда і страждала від комплексу неповноцінності. Страхи, знайомі багатьом дівчатам: я недостатньо гарна, недостатньо класна для когось. Фішер згадує навіть випадки, які інших людей образили б до глибини душі.Коли вона була вже зрілою жінкою, з нею зустрівся маленький фанат. Замість вигуків радості він почав кричати: «Це не та Лея, ця стара, а я хочу молоду!»

Щоб так «оголитися» перед величезною аудиторією, зізнавшись у своїх комплексах і слабкостях, потрібна неабияка сміливість. Фішер мала цієї сміливості хоч відбавляй.

Емма Клайн «Дівчата»

Книга Емми Клайн художня, але заснована на реальних подіях. Авторка розказує про секту кінця 60-х років, до якої входили переважно молоді дівчата. Її очолював харизматичний Расселл, і всі учасниці комуни його просто обожнювали. Він також намагався приділяти увагу кожній: казав компліменти, наголошував, що саме вона гідна великого кохання, що вона і є саме кохання. А ще – маніпулював дівчатами, змушував займатися сексом з іншими чоловіками, щоб залучити їх до секти. А потім наказував вбивати.

За історією легко вгадується «Сім’я» Чарльза Менсона (докладніше про секту ми розповідали в цьому матеріалі). Фішка книжки – в мотивах головної героїні, Еві Бойд. Клайн розказує свою версію, як і чому дівчата потрапляли до секти. І це «чому» напрочуд важливе: неуважність дорослих та їхні їдкі зауваження про зовнішність; оточення, яке сприймає дівчину лише як додаток до хлопця; спроби знайти місце, де тебе люблять та цінують просто так, а не за щось. Еві затягнуло до секти саме через те, що там її оточили любов’ю, якої так не вистачало у звичайному житті. Як вона знайшла сили полишити своїх «друзів», спойлерити не будемо, – краще читайте.

Книжку обов’язково потрібно читати і підліткам, і їхнім батькам: це допоможе глибше розуміти один одного.

Малала Юсуфзай, Крістіна Лем «Я — Малала»

Малала Юсуфзай – пакистанська правозахисниця, яка бореться за права всіх жінок. У 17 років вона отримала Нобелівську премію миру. В автобіографії дівчина розповідає про захоплення своєї батьківщини талібами, про нав’язування нових порядків, заборону освіти для дівчат, розподілення традиційних патріархальних ролей (жінка доглядає дім і виховує дітей, чоловік забезпечує родину). Дівчата не мали права відвідувати жодні навчальні заклади, яскраво одягатися та навіть відкривати обличчя. Малала ж бажала рівних прав та можливостей, за що й почала боротися.

Активістська діяльність дівчини не залишилися поза увагою влади. Бойовики руху «Талібан» були відверто незадоволені тим, як Малала відстоює права жінок. У 2012 році в дівчину стріляли й важко поранили. Малала змогла вижити і не відмовилася від правозахисної діяльності. Вона й досі бореться за те, щоб дівчата у всьому світі мали право на гідну освіту.

В одному з інтерв’ю Малала сказала: «Я присвячую цю книгу всім дівчатам, які зіткнулися з несправедливістю, але, на жаль, мали зберігати мовчання. Разом ми досягнемо того, щоб нас почули».

Жерар де Кортанз «Фріда Кало. Безжальна врода»

Ім’я мексиканської художниці знають навіть ті, хто живописом взагалі не цікавиться. Фріда увійшла до історії не лише як самобутня художниця, яка малювала переважно автопортрети, а і як неймовірно сильна особистість.

З дитинства Кало через перенесену хворобу шкутильгала та мала приховувати ноги, бо одна була суттєво тонша за іншу. У 18 років дівчина пережила страшну аварію, отримавши важкі травми хребта, ніг та репродуктивних органів. Все життя Фріда боролася з наслідками тої аварії. Через проблеми зі здоров’ям вона вживала ліки й наркотики. Крім того, художниця малане найкращий шлюб, що лише підсилювало її розпач. Проте Фріда продовжувала малювати навіть тоді, коли не могла вставати з ліжка. До кінця свого непростого життя вона залишалася творчою бунтівницею. І Фріда життя справді любила, незважаючи на перенесений біль.

Астрід Ліндґрен «Щоденники воєнного часу»

Астрід всі знають як «маму» Малюка, Карлсона та Пеппі Довгопанчохи, а от життя письменниці зазвичай залишається за кадром. А воно точно варте уваги не менше, ніж художні твори.

Книжка «Щоденники воєнного часу» – це реальні записи Ліндґрен. Під час Другої світової письменниця слухала радіо, читала газети та занотовувала все, що, на її думку, мало вагу. Також вона супроводжувала замітки власними коментарями та коментарями людей зі свого оточення. А ще – бідкалася з приводу того, що в доньки немає зимового взуття і вона важко хворіє, що в сина перший у житті роман, що треба звідкись брати їжу та одяг. Астрід намагалася робити все для благополуччя власної родини. Саме заради хворої донечки вона почала писати книжку про юну бешкетницю – Пеппі Довгупанчоху, – яка згодом стала улюбленицею в усьому світі.

Навіть у воєнні часи Ліндґрен не втрачала сили духу. А залишатися сильною, коли світ навколо руйнується, – подвиг.

Маржан Сатрапі «Персеполіс»

Маржан – французька письменниця та художниця іранського походження. У 2000 році вона презентувала свій графічний роман «Персеполіс». Наразі він перекладений 16 мовами світу. У книжці Маржан розповіла власну історію, напряму переплетену з подіями, що відбувалися в Ірані наприкінці 70-х років минулого століття.

У підлітковому віці Сатрапі бачила Ісламську революцію та стала свідком війни з Іраком. На певний час батьки відправили Маржан на навчання до Австрії, проте згодом їй довелося повернутися. З приходом ісламської республіки права дівчат обмежуються. Маржан доводиться з цим миритися, проте, навіть підкорюючись правилам, вона мріє про революцію.

Життя Сатрапі легким точно не назвеш: кардинальні зміни в державі, війна, переїзди, зради, невдалий шлюб. При цьому вона залишається сильною, прагне до волі і не ламається під тиском обставин. За автобіографією Маржан зняли однойменний мультфільм, який отримав приз журі Каннського кінофестивалю.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Вгадай фільм за кадром

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: